Та нi, напевно це не сон,
Адже тебе я вiдчуваю,
В душi моiй лунав лиш стон,
I розумiв - тебе втрачаю.

З'явились в мене на очах,
Помiтнi ледь солонi сльози,
Я плакав, я ридав, о жах,
Залишити тебе не взмозi.

Та зрозумiв, що ти всерйоз,
Тобi я бiльше не потрiбен,
I витер очi я вiд сльоз,
Без тебе жити я не здiбен.

Не чув тебе чотири днi,
Собi я мiсця не знаходив,
З'являлась ти менi у снi,
А я лежав, i плач заводив.

Щодня усi моi думки,
Скерованi лише на тебе,
А важко як, не знаеш ти,
Коли проходжу бiля тебе.

Почав дзвонити я тобi,
Вважав менi це допоможе,
Щоб пережити тяжкий бiль,
Та гiрше стало лиш, о Боже.

Всi друзi кажуть, я дурний,
Нема чого переживати,
За це на них я трiшки злий,
Таких як ти не вiдшукати.

На вибiр право кожен мае,
I ти його тодi зробила,
На тебе зла я не тримаю,
Для мене ти НАЗАВЖДИ МИЛА!!!